Зміни у земельному Кодексі: про що слід знати

1455706623_62392970З початку2015 року з ініціативи Держгеокадастру внесено зміни до
земельного кодексу
Землі почали передавати в оренду виключно на аукціонах, припинивши
багаторічну практику кишенькового дерибану. За рік такої практики
загальна річна вартість оренди державних земель, переданих на
конкурентних засадах, становила 38,52 млн гривень проти 6,54 млн
гривень в 2014 році. В середньому орендна ставка склала 7% від
нормативної грошової оцінки землі при встановленому законодавством
мінімумі в 3%. Через рік показники збільшилися ще значніше – зараз
держземлі здаються в оренду по 12% річних.
Паралельно почалася підготовка до електронних земельних торгів, які
повинні зробити систему передачі землі в користування ще більш
відкритою і розширити коло потенційних учасників.
– Послуги земельного відомства почали переводитися в електронний
формат. Це дало можливість уникнути контакту з чиновником (саме на
цьому етапі виникала пропозиція про винагороду) і взагалі утриматися від
візиту до відомства. В першу чергу в онлайн була переведена
найпопулярніша (і як наслідок – найкорупційніша) послуга – замовлення
витягу з Державного земельного кадастру. На сьогодні вже 10 послуг
Держгеокадастра, на які припадає 90% звернень громадян, переведені в
онлайн.
– Була оцифрована вся інформація Держземкадастру про земельні ділянки
– т.зв. поземельні книги (близько 10 млн одиниць), що зробило можливим
доступ до всіх даних онлайн.
– Усі рішення щодо передачі держземель стали публічними – із
зазначенням характеристик ділянки і ПІБ начальника, який її відвів.
Персональних даних отримувача немає у відкритому доступі, але їх можна
запросити через спеціальний запит на сайті Кадастру (завжди так роблю,
до речі).
– Переглянуті договори оренди, видані під менше ніж 3% і на 49 років,
інакше кажучи – даром. Такі тепличні умови були в половині договорів
оренди землі державної власності. Результат + 0,5 млрд надходжень від
плати
– Кадастр втратив монопольне становище – доступ до системи отримали
спочатку нотаріуси, а потім і органи місцевого самоврядування з

можливістю надавати ті ж послуги, що і кадастрові реєстратори. Можливо,
це був тиск загальнодержавного тренда децентралізації (результати якого
дуже сумнівні), але безсумнівно, що коли є бажання «контролювати потік»,
так не діють.